NO TIME COMmunity, "місце, де не діє час" - це спроба почати культурологічний проект, який буде трохи відсторонений від звичного потоку новин культурного життя. Врешті, багато вартих уваги речей було cтворено - відзнято, написано, зіграно, сфотографовано не сьогодні і не вчора, але вони так і не дійшли до потрібних людей, поціновувачів в силу єдиної причини - охопити все неможливо. "Білих плям" більш ніж достатньо.

Читать дальше...

Если фильм переполнен подтекстами, музыка часто выходит на первый план, становится своеобразным кодом для новых погружений в те переживания, которые однажды поселились в памяти. У музыки есть чудесное свойство мгновенно переворачивать сознание одними лишь намеками. Мозг, заточенный на понимание и восприятие обрывков фраз, мелодий и образов склонен к продвижению их по ассоциативному ряду вперед и дополнению новыми подробностями. Таким образом однажды услышанный саундтрек получает шанс на бесконечное продолжение.

Читать дальше...

Сегодня речь пойдет о jazz’е. О необычных явлениях в этом, казалось бы, насквозь консервативном (в обычном представлении обывателя) стиле и столь узнаваемой для многих «вещи в себе». Но знатоки данного направления подтвердят, что ни один стиль в современной музыке не является столь благодатной почвой для разного рода экспериментов. Как ни крути, джаз, суть импровизация в чистом виде – праотец всех интересных музыкальных явлений и открытий.

Читать дальше...

Про Чорногорію багато писати від себе немає сенсу, інформації задосить у путівниках та на туристичних сайтах. Тому пропоную власні враження лише у візуальній формі. Їх було справді багато, навіть надто. Там хочеться бути довго, бо там бути добре. У нас в країні найбільш відомі курорти Будва та Бечічі, але там ще є безліч прекрасних місць. Которська бухта, давня столиця чорногорських князів Цетіньє, гірський масив Дурмітор, найглибший канйон Європи - Тара, Скадарське озеро, дивовижне маленьке містечко Пераст, де до речі має віллу культовий Бреговіч:). На жаль не скрізь де хотілося вдалось побувати, наступного разу вже мабуть...

Читать дальше...

Я рухаюсь як риба в позачассі, ти відбиваєшся в дзеркалах на моєму шляху, холодну кров і незмигні очі ти не хочеш сприйняти як своє рідне, але знай що ти - остання ціль мого переслідування емоцій. Химерна інтуїція вказує куди рухатися коли здається що вже запізно.Ти влипла в свій лептоп, і не бачиш вікна нагору воно стало білим воно пройшло крізь зіниці і віддаляється загортаючись в водоспади...

Читать дальше...

Я витікаю крізь двері на вулицю вбираю вологу з повітря, класифікую шуми синтезую всепланетні вібрації в серцебиття , і лише так воно може ганяти кров по венах. Беру слова хвилюючі в птахів, знімаю сонце втомлене з дахів, кладу в кишеню джинсів. Там воно поруч з ключами буде лежати до ранку. У темряву рухаюсь там скоро запанує суцільна тиша, лиш порозбігаються авта по гаражах і подвір’ях. Поглине усіх натомлене місто...

Читать дальше...

Коли літературу називають дивною, вочевидь, мають на меті підкреслити її позитивну несхожість на інші тексти та певний вплив на емоції, щемну атмосферу приналежності до чогось раніше недосяжного. В Україні достатньо дивної літератури. Але найдивніша книга, яку доводилось читати – «Непрості» Тараса Прохаська. Якщо спробувати говорити штампами, то це українські «Сто років самотності», книга-рослина, книга – часове коло і книга-магічне відчуття, повільне розсування горизонтів голими руками.

 Читать дальше...

Ісландія завжди стояла осторонь загальноєвропейського музичного процесу,і від цього, здається, тільки виграла. Невеличка острівна держава не має потужного шоу-бізнесу і поп-конвейеру, та має декілька приводів пишатися світовим визнанням. Ці приводи – Bjork Gudmudsdottir, Sigur Rós і Mum. Останні – наймолодші, але мають всі шанси бути такими ж популярними в світі як Sigur Rós і Bjork.

Читать дальше...

В истории кинематографа не так много полнометражных фильмов, в которых бы действующие лица вовсе обходились слов. Таких я насчитал не более 10-ти, и, разумеется, их все называют не иначе как «авангардом». В тоже время, бессловесность не единственная привлекающая внимание опция в таких фильмах как «Тувалу» и «Конспираторы наслаждений». Даже наличие «живого слова» ни на йоту бы не уменьшила сюрреализм и трагикомический абсурд, которым щедро напичканы эти картины.  

Читать дальше...

Після довгого періоду мовчання, повертаюсь до активного (сподіваюсь) блогожиття. Сьогодні хотілося б розказати про українську музику за кордоном, тим більше, що достойних представників у цій сфері маємо більш ніж достатньо. Перші, хто спадає на думку, це звичайно The Ukrainians, британська команда, яка початково складалась з українців-діаспорян.

Читать дальше...

Букви тікають з текстів, там тісно і нудно, вони шукають собі подібних, самоорганізація друкованого слова відбувається миттєво. Вони притискаються і гріють одна одну, утворюють слова. Слова тримаються за руки і йдуть шеренгами в бік моря. Там солоне повітря, яке добре впливає на їх суглоби, вони стають еластичнішими, гнучкість слова залежить від притоку чистого повітря. В темряві слова не бачать одне одного і їм стає страшно засинати. Сон слова короткий і втомлюючий. Вони знову тут і їх мікроколонії почуваються впевненіше на світлі. Вони бавляться, складаючись в парадоксальні треки. Вони прагнуть починатися однаково, але звучати по різному.Читать дальше...

В темній кімнаті, в тиху погоду, багато дзеркал різних розмірів, розташованих безсистемно по всій площі, декілька з них на стелі, декілька на підлозі, кожен ваш рух відбивається в дзеркалах, повторюється, пришвидшується і уповільнюється, ви ховаєтесь під чорною ковдрою в кутку і починаєте чекати, наслухаєте до звуків, затамувавши подих, і через певний час ви вже зможете ділити тишу на декілька рівнів звучання...Читать дальше...